синантропна рослинність україни соломаха в.в.

синантропна рослинність україни соломаха в.в.

Найбшьш важливим, але мало вивченим компонентом урбоекосисте - ми е рослинний покрив, який вдаграе значну саштарну, оздоровчу, естетичну та осв1тню роль. Водночас, мюта е постшними джерелами розповсюдження адвентивних вид1в рослин, центром концентрацп бур яшв та рослинних угру - повань, котр1 виникають тд впливом д1яльносп людини.

Рослинному покри - ву мют надаеться важлива роль у покращенш еколопчного стану урбашзова - ного середовища, тому дедал1 бшьше уваги придшяють його цшеспрямовано - му розвитку.

Оптим1защя, рацюнальне використання, моделювання розвитку рослинного покриву мют неможлив1 без всеб1чного вивчення та анал1зу рос - линност в межах окремих регюшв. Старобердянське люництво - розташоване у 18 км на швшчний схад вщ мелггополя м1ж селами новопилитвка 1 вознесенка на берез1 р1чки молочно його площа - 1132 га. Кiлькостi видiв, poaceae — 16 видiв, або 10 %, chenopodiaceae — 15 видiв, або 9, 43 %, brassicaceae — 11 видiв, або 6, 91 %, fabaceae — 10 видiв, або 6, 28 %, apiaceae — 7 видiв, або 4, 4 %, lami - aceae — 7 видiв, або 4, 4 %, scrophulariaceae — 7 видiв, або 4, 4 %, boragina - ceae — 5 видiв, або 3, 14 %, polygonacea — 5 видiв, або 3, 14 %, яю нараховують 118 видiв (74 %) спектра. Флори представлен апофiтами (автохтонна флора) - 89 видiв (55 %), адвентивними рослинами (аллохтонна флора) - 70 видiв (44 %) та прогресивним елементом me dicago minima (l. Флори становлять однорiчники - 76 видiв, трохи менш чисельною е група трав яних поль карпiкiв - 56 видiв, значною кiлькiстю видiв представленi монокарпiки - 28 видiв. Апофiтна фракщя об еднуе евапофiти - види, для яких характерш переважно антропогенно змшеш мiсцезростання (35 видiв), гемiапофiти, якi можуть зростати в природних i напiвприродних угрупованнях (33 види), апофiзи випадковi (20 видiв). Швидкі темпи розвитку суспільства і посилення впливу людини на природний рослинний покрив спричинюють синантропізацію аборигенної флори та рослинності. Регіональні дослідження синантропної флори сприятимуть уточненню її видового складу, а всебічний аналіз - виявленню закономірностей її формування, що є цінним матеріалом для розробки прогнозу розвитку флори під впливом антропічного чинника, як на локальному, так і на планетарному рівнях, що на сучасному етапі і обумовлює розробку теми дисертаційної роботи.

Виявлено відносно стійкі до різних форм і тривалості впливу антропічних прес - факторів види, які можуть бути біоіндикаторами загальних змін довкілля, придатні для використання при проведенні екологічної експертизи і моніторингу загального стану рослинного покриву.

Крім того, результати дисертаційного дослідження використано під час проведення занять та спецкурсів зі студентами природничо - географічного факультету нпу ім. Північно - західна межа регіону збігається з руслом верхів я дністра, південна - з нижньою смугою гірського лісового поясу, а східна - проходить по руслу р. Процес формування синантропної флори тісно пов язаний зі змінами природної флори, бо значна кількість адвентивних видів адаптується до трансформованих екотопів. Конспект синантропної флори досліджуваного району складений за результатами власних трирічних польових досліджень та на основі опрацювання гербарних колекцій дрогобицького краєзнавчого музею, львівського університету ім. Найбільшу кількість видів включають родини asteraceae (63 види, 17, 2%), poaceae (32, 8, 49%), fabaceae (27, 7, 39%), brassicaceae (23, 6, 30%), scrophulariaceae (19, 5, 20%), caryophyllaceae (18, 4, 93%), lamiaceae (17, 4, 65%), rosaceae (16, 4, 65%), chenopodiaceae (13, 3, 56%), polygonaceae (12 видів, 3, 28%). Основні кількісні показники систематичного спектру свідчать про те, що під впливом діяльності людини відбувається трансформація флори та збільшення ролі родин і родів, характерних для ксеричних областей середземномор я. Найширше представленими ареалогічними групами є голарктична - 107 видів, євроазійська - 64, групи космополітів - 50 та гемікосмополітів - 35, європейсько - середземноморська - 27, європейсько - середземноморсько - східноазіатська - 15, європейсько - північноамериканська - 9 видів. Чотири типи ареалів (голарктичний, євроазійський, космополіти та гемікосмополіти), переважають у структурі синантропної флори верхньої течії басейну дністра. За результатами флорогенетичного аналізу вихідних ареалів, основними компонентами синантропної флори досліджуваного регіону є представники давнього середземномор я - 117 видів (32%), значною є кількість рослини, що мають північноамериканське походження (25, 7, 1%). В екологічному спектрі синантропної флори за відношенням до вологи на першому місці є група ксеромезофітів - 178 видів (48, 7%), на другому - мезофітів 143 види (39, 4%), третє місце займають мезоксерофітів - 23 види (6, 3%). Висока частка ксеромезофітів в екологічному спектрі свідчить про аридизацію території та ксерофітизацію рослинного покриву під впливом антропічного фактора. За ступенем пристосування до інтенсивності освітлення найчисленнішою є група геліофітів - 240 видів (65, 8%), друге місце займають сціогеліофіти - 118 видів (32, 3%), третє - сціофіти - 7 видів (1, 9%). На другому місці знаходяться гемікриптофіти - 157 видів (43%), група фанерофітів налічує 12 видів (3, 3%), хамефітів - 7 видів (1, 9%) і 4 види (1%) належать до групи криптофітів. Під час досліджень біоморфологічної структури синантропних видів, виявлено, що переважають трав янисті рослини - 346 видів, або 94, 8% від загальної їх кількості. Для відтворення історії появи та розселення адвентивних рослин на території регіону досліджень ми провели порівняльний аналіз флористичного складу регіону за останні 150 років. Аналіз літературних джерел, що містять результати інвентаризації флори, та власні дослідження дозволили нам відтворити історію появи та розселення ряду адвентивних рослин, що трапляються в регіоні досліджень звичайно (масово) (amaranthus retroflexus l galinsoga parviflora cav g. За 40 років значні колонії сформувалися у кіровоградській, дніпропетровській, запорізькій, одеській, миколаївській, херсонській, луганській та донецькій областях. Як бачимо, антропогенізація території сприяє поширенню багатьох адвентивних видів рослин, насамперед тих, що мають високу екологічну пластичність та життєвість. Склад і структура специфічних типів місцезростань визначаються умовами певного екотопу і в значній мірі відрізняються походженням і напрямком розвитку під впливом антропічних факторів. Типовими формами антропогенізованого ландшафту є агроценози, автомобільні та залізничні шляхи, смітники, вулиці, газони, клумби, будівельні майданчики та селитебні території - тобто ділянки, на яких природний покрив істотно порушений або повністю знищений. Це пояснюється широкою екологічною пластичністю більшості бур янів, насамперед адвентивних, і тим, що в урбанізованому середовищі спектр екологічних факторів значно вужчий, ніж у природних умовах. В процесі мікроеволюції на трансформованих екотопах, подібних за едафічними умовами та видом антропічного впливу, формуються дуже близькі за складом рослинні угруповання, які можуть бути біоіндикаторами змін у довкіллі. На основі проведених аналізів та виявлених особливостей синантропної флори ми розробили прогноз можливих змін рослинного покриву під дією антропічних факторів. Внаслідок синантропізації регіональна флора в подальшому збагатиться на адвентивні види, що обумовить зміну систематичної, географічної, екологічної структури та спектра життєвих форм. На основі аналізу спектра систематичної структури можна передбачати, що кількість синантропних видів переважно буде збільшуватися за рахунок представників родин asteraceae, poaceae, brassicaceae, chenopodiaceae, бо саме ці родини найбільше представлені в регіональній флорі. Посилення ролі синантропних видів у подальшій трансформації флори спричинює суттєві зміни на всіх рівнях - популяційному, видовому, ценотичному та екосистемному.

Адвентивна фракція може поповнитися видами із родів chenopodium, amaranthus, malva, veronica, geranium, euphorbia, що вже представлені значною кількістю видів у флорі регіону.

із апофітної фракції до синантропної флори увійдуть рослини із родів potentilla, silene, polygonum, rumex, cirsium, poa, verbascum, що мають високу екологічну пластичність і легко адаптуються до нових умов існування. В результаті аналізу систематичної структури синантропної флори з ясовані її характерні риси, які полягають в подібності спектра провідних родин з аналогічними флорами інших територій. Встановлено, що в родовому спектрі переважають роди з малою видовою насиченістю, що характерно для флор територій з екстремальними умовами розвитку рослинного покриву.

1, що свідчить про значну роль адвентивних видів у формуванні синантропної флори, причому за часом проникнення переважають археофіти, за способом іміграції - ксенофіти, а за ступенем натуралізації - епекофіти.

Натуралізація адвентивних видів відбувається переважно в рослинних угрупованнях трансформованих екотопів, в той же час у природному рослинному покриві частота їх появи зменшується. Географічна структура досліджуваної флори свідчить про те, що у складі синантропної флори верхньої течії басейну дністра переважають чотири типи ареалів (голарктичний, євроазіайський, космополіти та гемікосмополіти). Флорогенетичний аналіз вихідних ареалів свідчить про високу насиченість синантропної флори регіону дослідження адвентивними видами середземноморського, азіатського та північноамериканського походження у зв язку з опануванням ними нових антропогенно перетворених екотопів. Виявлено відносно стійкі види до різних форм і тривалості впливу антропічних прес - факторів, які можуть відігравати роль біоіндикаторів загальних змін у довкіллі. На підставі флорологічної оцінки наслідків синантропізації та їх проявів на організмовому, популяційному й екосистемному рівнях встановлено, що вона відбувається в напрямках зміни структурної організації флори, адаптації особин й популяцій до дії антропогенних факторів і наростання її динамічних тенденцій. На основе анализа систематической структуры синантропной флоры выявленные ее характерные особенности, которые проявляються в сходстве спектра господствующих семейств с аналогичными флорами других территорий. Установлено, что в родовом спектре превосходят роды с низкой видовой насыщенностю, что харатерно для флор с экстремальными условиями развития растительного покрова. От спектра господствующих семейств синантропной флоры украины отличается высоким положение семейства fabaceae - типичной для средиземноморской области, значительная роль семейства chenopodiaceae, харатерную для пустынных флор, а также в первую десятку вошли семейства rosaceae и polygonaceae, представители которых произростают в северной умеренной зоне.

1, что свидетельствует о значительной роли адвентивных видов в формировании синантропной флоры, при чем за временем иммиграции преобладают археофиты, за способом иммиграции - ксенофиты, а за степенью натурализации - эпекофиты. Географическая структура исследуемой флоры свидетельствует о том, что в составе синантропной флоры верхнего течения бассейна днестра доминируют четыре типа ареалогических групп (голарктическая, евразиатская, космополитная и гемикосмополитная). Он свидетельствует про высокую насыщенность синантропной флоры района исследований адвентивными видами средиземноморского, азиатского и североамериканского происхождения в связи с осовоением ими новых антропогенно преобразованных экотопов. На основе составленных карт ареалов установлены общие закономерности миграции на территории украины средиземноморских и азиатских видов в северо - западном направлении.

На основе флорологической оценки последствий синантропизации и их проявлений на организменном, популяционном и экосистемном уровнях установлено, что она происходит в направлении изминения структурной организации флоры, адаптации видов и популяций к действию антропогенных факторов и нарастание ее динамичных тенденций. Вивчення видового складу та структурних показників корененіжок (testacea, rhizopoda), в різних типах водойм верхів’я річки ріки та порівняння їх з угрупованнями мезозообентосу.

Практичні – виробити у студентів навички виділяти фітоценози, досліджувати їх динаміку, використовувати основні підходи до класифікації рослинних угруповань, еколого - флористичну класифікацію (систему браун - бланке), вміти класифікувати фітоценози.

• принципи та головні сучасні методи класифікації фітоценозів, принципи номенклатури виділених одиниць класифікації, мати уявлення про сучасні визнані школи класифікації рослинності та найбільш розповсюджені синтаксономічні зведення. • особливості застосування геоботанічних досліджень та їхніх результатів в інших наукових напрямках, в природоохоронній справі, а також у виробництві та інших галузях господарської діяльності. • проводити детально - маршрутні геоботанічні дослідження території для встановлення усіх основних синтаксонів рослинності і їх екологічної приуроченості. • в польових умовах, використовуючи методи пробних ділянок та облікових площадок і спеціальні методи аналізу структури рослинних угруповань, визначати та описувати усі статичні ознаки рослинного угруповання. Мінімум - ареал, коефіцієнт схожості між фітоценозами, коефіцієнт спільності, сталість компонентів фітоценоза, частоту трапляння виду, розподіл видів по площі фітоценоза, фітомасу та її розподіл у вертикальній структурі фітоценоза, біологічну продуктивність, загальний енергетинчий баланс та баланс речовин у системі фітоценоз - екотоп. • встановлювати параметри основних екологічних факторів рослинних угруповань, використовуючи методики разового вимірювання, а також фізіологічне діючі режими екологічних факторів, використовуючи посезонні вимірювання в умовах стаціонарних досліджень. • використовуючи метод екологічних профілів та методи класифікації рослинних угруповань, складати еколого - фітоценотичні та еколого - генетичні ряди рослинних асоціацій річкових долин та плакорів. • в умовах стаціонарних досліджень, використовуючи методики дослідження життєвості ценопопуляцій визначати тип еколого - фітоценотичної стратегії видів - домінантів та асектаторів. • використовуючи онтогенетичні, морфологічні, анатомічні методи, в умовах стаціонарних досліджень встановлювати життєві форми рослин у фітоценозах і описувати усі їхні морфологічні та еколого - біологічні особливості. • в умовах стаціонарних досліджень, використовуючи метод екологічних профілів та спеціальні методи дослідження динаміки рослинних угруповань, описувати усі зміни рослинного покриву стаціонару, розпізнавати серед них оборотні і необоротні, встановлювати їх причини і прогнозувати напрямки розвитку рослинного покриву.

• в умовах маршрутно - рекогносцирувальних досліджень розпізнавати формації зональної, азональної, екстразональної та поясної рослинності і описувати їхню топографічну та геоморфологічну приуроченість. • складати програму рекогносцирувальних, детально - маршрутних та стаціонарних досліджень рослинності лісів, лук, степів, боліт, вищої водної та бур янової рослинності залежно від предмету та цілей досліджень рослинного покриву.

• здійснювати контроль і допомогу в розумовому розвитку студентів; • організовувати різноманітні види колективної та індивідуальної діяльності студентів на занятті і під час екскурсій; • розвивати активну дослідницьку діяльність студентів; • керувати і допомагати виконувати науково - дослідницьку роботу студентів. • встановлювати доброзичливі відносини зі студентами; • знаходити оптимальні форми спілкування зі студентами; • передбачати результат навчальних дій на відносини зі студентами.

• критично оцінювати результати своєї діяльності; • вдосконалювати педагогічну майстерність, самоосвіту і самовиховання; • вміти виготовляти мікропрепарати і мікрофотографії.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

торрент reg organizer 6.50 с ключем активації

медіа плеїр на телефон

сини анархії торент

презентацію на тему "крохмаль" по химії

мінус а на україні розквітають сади

шаблоны для powerpoint українська тема

наталя бучинська ми українці мінус